Сценарій заходу, присвяченого вшануванню учасників АТО на сході України

Сценарій виховного заходу, присвяченого вшанування учасників АТО на сході України.

«Хоробрі серця.»

Мета: виховувати гордість за свій народ, шанобливе ставлення до військових, учасників АТО; зміцнювати почуття патріотизму учнів; формувати у дітей гуманний світогляд, спрямований на недопущення жахів війни; сприяти збереженню пам’яті про тяжкі випробування нашого народу.

ХІД ЗАХОДУ

 Звучить пісня «Сумний святий вечір»

 Вступне слово вчителя. Доброго дня, діти, колеги!

Нашу країну спіткало не одне лихо, перш ніж вона стала незалежною державою. Щороку ми згадуємо голодомор 1932-1933 років, Другу світову війну, яка залишила глибокі рани на землі України. Втрати, які пережив у воєнні роки український народ, і сьогодні гострим болем відлунюють у серцях наших співвітчизників. Згадуємо про війну в Афганістані, яка тривала 10 років, і де за офіційними даними загинуло 2378 українських солдатів. З вдячністю і повагою згадуємо наших предків, які боролися за свободу України. Та наше сьогодення особливе. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

       Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Читець 1

Вірш воїнам АТО

Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають найцінніше -життя,
України найкращі сини!
31.08.2014

     Учитель Сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою, чи буде під владою Росії. Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному свідомому українцю. Знаємо, що на сході нашої держави проходить антитерористична операція, неоголошена війна. Сьогодні, як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу Україну. Словом підтримки, невеликим сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування, дитячою молитвою за захисника.

Читець 2

Лист до бійця АТО

Мій Любий солдате, пишу я до тебе
З подякой від щирого серця,
Що маю сьогодні я мирнеє небо,
Й надію, що лихо минеться.
Ти зараз на Сході — мене захищаєш,
Щоб мирним у мене був сон,
І те, що молюсь я за тебе — не знаєш,
На це не потрібно ікон.
Я просто у небо звертаюсь до Бога,
Щоб він тебе скрізь боронив,
Безпечною всюди була щоб дорога
І стало на все тобі сил.
Щоб ти повернувся вцілілим, благаю,
Молюся за тебе щодня,
І хоч особисто тебе я не знаю,
Мені відтепер ти — рідня!

Учитель В рядах української армії зараз знаходяться 16 наших односельчан. Вдивіться в ці обличчя. Вони різного віку.  Хтось зовсім недавно залишив стіни школи. Хтось має дружину, дітей.  Вони жили поряд з нами, працювали, були звичайними господарями. А сьогодні стали воїнами – нашою надією, нашим щитом, нашим захистом. Ми чекаємо їх. Та найбільше їх чекають вдома матері.

Читець 3

Лист матері в АТО

Синку, як ти там?

Чи сьогодні їв?

Як ся маєш сам?

Чи не захворів?

Кожні Божу мить

Думаю про тебе,

Серденько болить,

Молюся у небо.

Янголів прошу

Тебе боронити,

На серці ношу

За тебе молитви.

Синочку, глядись!

Хоч тебе не знаю,

Живим повернись!

Як свого благаю.

20.10.2014

Учитель. Сьогодні на нашому заході присутні Соцький Ігор Іванович та Казьміров Анатолій Миколайович. Ці чоловіки були безпосередніми учасниками подій, про які ми дізнаємося лише із ЗМІ. Запрошуємо їх до слова.

Ведучий1  І ще багато добровольців з нашого району зараз в АТО. Ми ними пишаємося, бажаємо їм терпіння, мужності, здоров’я і щоб вони якнайшвидше поверталися живими і здоровими до своїх родин.

Ведучий 2 Але, нажаль, кожного дня із засобів масової інформації дізнаємося про нові жертви серед українських воїнів. Це означає, що не лише батьки втрачають своїх синів, дружини – коханих чоловіків, діти – батьків, але і ми – своїх захисників.

Пісня «Друзья ушли»

Ведучий1 Це велика кривава рана, яка залишиться назавжди в нашій пам’яті, в історії України.  Давайте  хвилиною мовчання вшануємо пам'ять загиблих воїнів.

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Ведучий 2 Війна на сході України – збройний конфлікт на території Донецької і Луганської областей України, де з одного боку – організовані та керовані з Російської Федерації незаконні збройні формування Донецької і Луганської «народних республік», визнані терористичними організаціями, за підтримки військових частин РФ, та з іншого боку – українські правоохоронці із залученням Збройних сил України.

Ведучий1 Зараз, як ніколи, наша армія потребує допомоги від нас, і не тільки  матеріальної, а й моральної. Воїни мають бути впевненими, що люди, за яких вони воюють, за яких віддають своє життя, боронять від ворога – їх люблять, про них не забувають, підтримують і допомагають. Вже багато намальовано  малюнків і написано листів для солдатів на їх підтримку. Є такі листи від дітей, які западають в саму душу, від яких перехоплює подих.

Ведучий 2 Восьмирічний хлопчик Іванко написав у своєму листі: «Любий солдате! У мене нема тата, мій дідусь інвалід і, окрім тебе, нас з мамою нема кому захищати. Дякую тобі! За те, що я можу гратися на майданчику, їсти морозиво, дивитись мультики! Ми з мамою ніколи не забудемо того, що ви зараз робите! Коли я виросту, я хочу бути таким же сміливим, як ви! Бо я дуже люблю Україну і буду її захищати! І свою маму! І бабусю з дідусем! І тебе! Дякую тобі за те, що ти зараз борешся за моє майбутнє! Обіцяю: я не підведу!!!»

Ведучий1 Крім таких листів, є справжні подвиги дітей, які жертвують своїми заощадженнями для військових на сході. Ось, наприклад, семирічний хлопчик пожертвував дві тисячі гривень на каску для солдатів АТО.

Михайлик Ткачук із Прикарпаття майже чотири роки збирав гроші на сенсорний телефон. Але від своєї мрії відмовився миттєво – віддав гроші на потреби військових. Пожертвувати кошти хлопчик вирішив, переглянувши телерепортаж про подвиг одного з військових. 26-річний командир Олександр Петраковський – герой, заради якого Михайлик Ткачук зважився на жертву.

«Коли він вийде з лікарні і піде в бій, йому потрібна буде каска, – каже Михайлик.- Я подумав: якби я купив собі сенсорний телефон, то хто б мене захищав? Краще купити каски», – додає хлопець.

Дві тисячі гривень Михайлик передав волонтерам. Все село гуде про хлопчика – його називають героєм. Сам Михайлик за подвиг свій вчинок не вважає. «Хочу, щоб у нас все було добре. І бронежилети, і каски – це головне. Камуфляж, зброя, патрони, бинти для медиків – це все потрібно нашій армії»,– говорить він.

Разом з грошима хлопчик передав військовим листа з побажаннями мужності і витримки. Конверт волонтери пообіцяли повісити на придбану за його кошти каску і відправити воїнам на Схід.

Ведучий 2 Якщо не буде України – мені планшет не потрібен». Це слова 10-річного Тараса зі Львова, який віддав на бронежилети 1300 гривень. За них хлопчик збирався купити планшет, але вирішив з мріями поки почекати.

Гроші хлопчик складав у скарбничку. Дуже мріяв про планшет – та на нього не вистачало. Допомогли бабуся і дідусь – подарували 1300 гривень. Однак гроші він вирішив передати на допомогу армії.

Тарас написав солдатам листа, взяв меншого брата, тата, гроші на планшет і поніс на радіостанцію, яка займається збором допомоги для армії.

За його гроші уже купили бронежилет і передали листа.

Ведучий 1 А ось лист, який написав Тарас солдатам: «Мене звати Тарас. Мені 10 років. Я живу у місті Львові. Мені подарували на День народження 1300 гривень. Я хочу докласти ці гроші на покупку бронежилета для наших військових. Слава Україні!!! Героям Слава!!!». Історія Тараса так розчулила ведучих і слухачів, що ті вирішили купити хлопцеві омріяний планшет.

Ведучий 1  Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо,що вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Ведучий 2. В результаті бойових дій в Україні станом на 1 лютого загинули 1750 воїнів (і це лише офіційні данні про тих, кого вдалося ідентифікувати та захоронити). Станом на 7 лютого загинули більше 5600 мирних жителів,  в тому числі 28 дітей. Поранення отримали 7640 людей. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Ведучий 1  Крім точного пострілу, відбиття ворога, наші солдати знаходять хвилини для поезії. Ці рядки пахнуть потом і кров’ю, пилом і димом передової. Вони написані під обстрілами ворожих «Градів», між передсмертними хрипами і стогоном поранених. Це поезія, кожна літера якої наповнена справжньою любов’ю до України, налита бажанням віддати себе до останньої краплинки своїй Вітчизні.

Читець 4

Зона АТО

Літо, спека і «бронік» четвертого класу,

Піт їдучий по шкірі у зоні АТО.

Захищаємо ми територію нашу

І окроплене кров’ю святе полотно.

Жовто-сині стяги в них - пшениця і небо,

- Україна і символи понад усе!

Тут АТО, чи війна, але в бій іти треба,

Східний вітер нещастя по світу несе.

Буде тиша і мир, але ще не сьогодні,

Вміло снайпер працює, доповнює «Град»,

Згасне свічка, тоді до «Небесної сотні»,

Там уже у строю генерал і солдат.

Не жалійте, не плачте усе ж не даремно,

Хай вертаються швидше в міста голуби.

Як не ми, тоді хто?

Захищатиме землі,

Чоловіча робота, було так завжди.

Дата надходження: 28.08.2014
                                       автор: Олексій Тичко

Ведучий 1 Вірші учасника АТО Бориса Гуменюка – гімн військовому побратимству, гімн кожному справжньому Українцеві, який нині творить історію…

Читець 1.

Заповіт

Сьогодні знову копаємо землю,

Цю ненависну донецьку землю,

Цю черству закам’янілу землю.

Тулимось до неї,

Ховаємось у ній

Ще живі.

Ми ховаємося за землю,

Сидимо в ній тихо,

Наче малі діти за маминою спиною.

Ми чуємо, як б’ється її серце.

Як вона втомлено дихає.

Нам тепло й затишно.

Ще живі.

Завтра ми вже будемо мертві

Може, багато з нас,

Може, всі.

Не забирайте нас із землі,

Не відривайте нас від матері,

Не збирайте на полі бою наші рештки,

Не намагайтеся наново скласти нас докупи.

І – благаємо вас – жодних хрестів,

Пам’ятних знаків чи меморіальних плит.

Цього нам не треба,

Адже це не для нас – для себе

Ви ставите нам величні пам’ятники.

Не треба ніде карбувати наших імен.

Просто пам’ятайте:

На цьому полі,

У цій землі

Лежать українські солдати

І – все.

Не віддавайте нас батькам –

Не хочемо, щоб батьки бачили нас такими.

Нехай батьки запам’ятають нас малими дітьми,

Неслухняними хлопчиками

З рогатками, з синцями на колінах,

З двійками у щоденнику,

З повною пазухою яблук із сусіднього саду.

Нехай батьки сподіваються,

Що ми колись повернемося,

Що ми десь є.

Не віддавайте нас дружинам –

Нехай кохані запам’ятають нас красенями,

Такими, які подобалися багатьом дівчатам,

А дісталися їм.

Нехай вони запам’ятають наші гарячі губи,

Наш гарячий подих,

Наші палкі обійми.

Нехай вони не торкаються нашого холодного чола,

Наших холодних вуст.

Не віддавайте нас дітям –

Нехай діти запам’ятають наші теплі очі,

Наші теплі посмішки,

Наші теплі руки,

Нехай діти не торкаються тремтячими губами

Наших холодних рук.

Ось у цих окопах,

Які сьогодні для нас тимчасове житло,

А завтра стануть нашими могилами,

Поховайте нас.

Не потрібно прощальних промов –

В тиші, яка настає після бою,

Це завше виглядає недоречно.

Це, наче штурхання загиблого воїна

І просити, щоб той встав.

Не треба панахид –

Ми й так знаємо, де тепер буде наше місце.

Просто накрийте нас землею

І – йдіть.

Було б добре, якби на тому місці було поле,

Колосилося жито,

Щоб жайвір у небі

І – небо…

Багато неба –

Ви можете собі уявити, який хліб родитиме поле,

Де лежать бійці?!

(У пам'ять про нас їжте хліб із поля,

Де ми полягли).

Було б добре, якби на тому місці були луки

І багато-багато квітів.

І бджола над кожною квіткою.

Щоб надвечір приходили закохані,

Плели вінки,

Кохалися до ранку,

А вдень, щоб приходили молоді батьки

З малими дітьми

(не перешкоджайте дітям приходити до нас).

Але це буде завтра.

А сьогодні ми ще копаємо землю –

Цю дорогу українську землю,

Цю солодку ласкаву землю.

Пишемо гуртом саперними лопатками

На її тілі

Останній вірш української літератури.

Ще живі…

Читець 3.

Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим,

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І щоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком та днем дощовим

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка, живим,

Батьківщина чекає на тебе.

27.08.2014

Ведучий 2 Наших захисників підтримують композитори, співаки, які пишуть вірші й пісні про сьогоднішні події.

 Давайте послухаємо одну з пісень, присвячену сьогоднішнім подіям.

Кліп  «Повертайся живим  у виконанні ведучих ТСН.

Вчитель.  Давайте кожного дня молитися за Україну. Щоб вже нарешті настав мирі спокій, щоб більше не проливалася кров синів України.

Нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безіменні могили». Любіть і бережіть Україну, бережіть себе.

Ведучий 1

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Ведучий 2

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята, а грішні – ми

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Ведучий 1

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

Ведучий 2

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

Разом. Хай живе Україна! Слава Україні

Всі присутні Героям слава!