Літературна вікторина за твором Далла "Чарлі і шоколадна фабрика"

Літературна вікторина за твором «Чарлі і шоколадна фабрика»

Про що йде мова?

1.     ЇЇ дарували Чарлі лише один раз на рік на день народження.

2.     Завдяки цій купюрі Чарлі зміг купити шоколад.

3.     На ньому практично жили дідусі та бабусі Чарлі.

4.     Ці овочі були єдиними продуктами, які їла родина Чарлі.

5.     У її ворота ніхто не заходив і не виходив звідти, але вона працювала.

Про кого йде мова?

1.     Маленький хлопчик, що дуже любить свою родину. Завжди голодний, але стриманий і добрий.

2.     Він їв дуже багато солодощів, тому мав зайву вагу.

3.     Вона весь час жувала жуйку і навіть стала чемпіонкою з жування жуйок.

4.     Їй батьки купували все, що вона хотіла. Щоб знайти для дівчинки золотий квиток, жінки  на фабриці її татка перестали лущити горіхи.

5.     Його улюбленим заняттям був перегляд телепередач. Найбільше він полюбляв передачі про бандитів.

Що сталося?

1.     Він вирішив напитися шоколаду з шоколадної річки і …

2.     Вона вирішила без дозволу з’їсти жувачку, яка заміняла обід, і…

Композиція роману П.Зюскінда "Парфумер"

ЕКСПОЗИЦІЯ

Опис Франції ХVIII століття, запахів, що панували в тогочасному Парижі, а відповідно, й міського побуту.

ЗАВ’ЯЗКА

Народження в жінки, яка торгувала рибою, дитини, яку вона збиралася знищити, як і чотирьох попередніх,їй не потрібних.

РОЗВИТОК ДІЇ

Життя Гренуя в установі мадам Гайяр, у майстерні Грімаля, загальна ненависть до нього, відсутність у хлопця будь-яких моральних принципів та відповідальності.

ПЕРША КУЛЬМІНАЦІЯ

Скоєння Жаном-Батістом Гренуєм убивства дівчинки заради її запаху. Рішення героя стати найкращим парфумером, зберегти запах, який його захопив.

РОЗВИТОК ДІЇ

Гренуй опанував парфумерне мистецтво у майстерні Бальдіні, вразив того своїм талантом. Прагнучи досконалості, він після невдалих експериментів захворів і ледь не вмер. Мандрує й усамітнюється на горі.прибувши до міста Грас, знову заради запаху невинної дівчини вбиває кількох дівчат.

ДРУГА КУЛЬМІНАЦІЯ

Убивцю дівчат Гренуя схопили і засудили до страти. Коли зібралася багатотисячна юрба, щоб подивитися на страту злочинця, він застосував парфуми, які викликають любов і захоплення. Засліплені мешканці вибачають Гренуя, захоплюються ним, його опікує батько вбитої дівчини Ріші. Гренуй почувається Великим, Богом, Прометеєм. Але йому не потрібна любов, бо він не знає, що це. У його серці панує тільки ненависть.

РОЗВ’ЯЗКА

Злочинці-людожери, кинувшись на запах парфумів Гренуя, розривають його творця на шматки.

Стислий виклад драми Б.Брехта "Життя Галілея"

Життя Галілея (скорочено) — Брехт Бертольд Стислий переказ, короткий виклад змісту

Дійові особи: Галілео Галілей. Андреа Сарті. Пані Сарті, економка Галілея, мати Андреа. Людовіко Марсілі, багатий молодий чоловік. Пріулі, куратор університету. Сагредо, друг Галілея. Вірджинія, донька Галілея. Козімо Медічі, великий герцог Флоренції. Кардинали, інквізитори, вчені, солдати, монахи та інші. Галілео Галілей, учитель математики у місті Падуя, хоче довести що теорія Коперніка про будову Всесвіту дійсно вірна.  Він каже, що старі часи скінчилися і годі вірити в те, що Сонце та Місяць обертаються навколо Землі. Він захоплено розповідає про це відкриття сину своєї економки. Пані Сарті незадоволена цим. Священики обов’язково скажуть, що це єресь. Галілей бідний, усі гроші він витрачає на книги та астрономічні прилади. Він погоджується давати приватні уроки Людовіко, хоч той не схильний до наук. Куратор університету відмовляє вченому у підвищенні платні, бо астрономія – наука, яка викликає незадоволення інквізиції. Падуя – місто торгове. От коли б Галілей винайшов щось корисне для торговців, йому б дали хороші гроші. Галілей передає Венеціанській республіці свій винахід – далекоглядну трубу Це річ корисна для мореплавства, тому він одержує нагороду у п’ятсот скуді. Вчений вивчає у телескоп небозвід і впевнюється, що його... нема. Нема небесної тверді! Земля — таке ж небесне тіло, як і Місяць. Згодом з’ясовується, що у Голландії продають такі ж труби, за яку Галілей одержав свою премію. Куратор розгніваний. Він не хоче чути про астрономічні дослідження вченого. Друг Галілея застерігає його: за дослідження Джордано Бруно було спалено. У небі Галілея немає місця для Бога. Галілей переїздить до Флоренції. Там при дворі герцога він зможе більше часу займатися наукою. Але у Флоренції панує інквізиція. Герцог ще малий — йому десять років. Він приходить до Галілея, щоб подивитися у трубу. Андреа Сарті показує герцогу модель Всесвіту, яку створив Галілей. Потім виникає сварка, і герцог б’ється із сином економки як звичайний хлопчисько. Придворні та вчені не вірять Галілею, вони не хочуть дивитися у трубу, не хочуть знати істини. У місті спалахує чума. Герцог покидає місто, Галілею теж запропоновано виїхати. Він відправляє свою доньку Вірджинію, малого Андреа, а сам залишається, бо не можна перевозити книги та прилади. Пані Сарті не залишає свого хазяїна. Вона ходить у місто, щоб купити щось поїсти. Таким чином вона заразилася та впала просто на вулиці. Її відвезли до лазарету у монастир. Повертається Андреа. Галілей продовжує вчити його своєї теорії. Хлопчик виявляється розумнішим за поважних людей, які не хочуть вірити у небо без Бога. Галілей везе своє відкриття до Риму. Монахи потішаються з нього: «Держіть мене! Земля обертається надто швидко!» Кардинал дуже схвильований. Він упевнений, що людина – вінець творіння. Галілей розхитує усі закони! Тимчасово вчення Галілея було визнано, але 5 березня 1616 року інквізиція заборонила вчення Коперніка, на якого спирався Галілей. На першому карнавалі після чуми усі в масках, тільки Галілей без маски. Це символ того, що він чесний і бореться за істину. Вірджинія і багатий молодик Людовіко закохані і збираються обвінчатися. Але Людовіко натякає вченому, що його дружиною не може бути донька єретика. Галілей не може зректися від своїх переконань навіть заради щастя доньки. Людовіко відмовляється від Вірджинії. Ідеї Галілея проникають у народ, вони стають гаслами бунту проти багатіїв. Хто посягнув на закони Бога, той посягає і на державну владу. Галілей викликає підозру у інквізиції, він небезпечний бунтівник! Папа Барберіні намагається захистити Галілея, бо той — великий вчений. Але проти інквізиції навіть папа безсилий. Галілею показують знаряддя для тортур. Він зрікається від своєї теорії. Андреа засуджує свого вчителя. Він гадав, що Галілей ніколи не поступиться істиною. Спливають роки. Галілей живе у селі, він уже погано бачить. Науки він не покинув, диктує книгу своєму учневі. Але кожну сторінку забирають монахи. Приїздить Андреа, він уже середнього віку, займається наукою. Він знову звинувачує Галілея у зрадництві. Італійська наука відстає від науки тих країн, де інквізиція не має влади. Учень Галілея від’їздить за кордон. Вчені не можуть мислити та жити в Італії! Галілей передає йому рукопис книги, яку він таємно написав та приховав від монахів. Він не здався! Андреа їде за кордон «з істиною у пазусі». Думки Галілея будуть збережені для нащадків.

Сценарій вечора відпочинку до Дня Святого Валентина для учнів 9-11 класів

Відеокліп «День Святого Валентина ( детская песня)

Ведучий Добрий вечір шановні друзі! Ми з вами маємо чудову нагоду помандрувати країною любові, поблукати вулицями великого щастя.
Ведуча Адже сьогодні – свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає сили і натхнення, радість і захоплення. І завдячуючи якому продовжується життя на землі.
Ведучий Кохання – це не тільки почуття людяності й шляхетності. Воно має в собі дуже велику силу.
Ведуча Кохання – це святе почуття, яке заслуговує на свій день, на своє свято. І ось таке свято є, є такий день. Він відзначається з особливою серйозністю майже в усьому світі 14 лютого.
Ведучий Важко встановити, коли на землі з’явилося кохання. Воно існує стільки ж часу, скільки існують люди.
Ведуча Так що ж таке кохання? Яке воно, як відрізнити його від усіляких «копій» і «підробок»?
Ведучий Кохання — це, мабуть, найвищий плід на дереві людських почуттів.

Ведуча Любов — це відчуття почуттів іншої людини, відчуття його відчуттів. Це те саме злиття душ, якому тисячі років дивуються люди.
Ведучий Кохання — завжди потрясіння, відкриття вулканічних почуттів, які криються в нас.

Ведуча . Любов придумана не нами,

Вона від Бога нам дана,

І хоч любов буває різна,

Та кожна справжня —

Завжди лиш одна.

 Ведучий. Любов безмежний, чудовий дар,

Що дав творець своєму створінню.

Любов — це жертва, серця жар,

І райський спокій у терпінні.

Сценка «Курси знайомств»

Вчитель: Так, я радий вас вітати на курсах з навчання знайомствам з дівчатами, хочу відразу сказати про свої правила.
1. Я завжди правий.
2. Якщо я не правий, дивись пункт перший.
Всім зрозуміло?
Учень 1 — Так зрозуміло …
Вчитель. Зошити принесли для конспектів?
Учень 1 Так.
Учень 2

 А я вдома забув …
Вчитель Невдаха, ти на уроці в школі? Ти на курсах, бігом в буфет за зошитом! .. або вирвіть хто-небудь йому листочок.
Пишемо пункт перший.
Учень 1 А ми думали на практиці ви показувати будете?
Вчитель  Ти що думаєш, я нічого не вмію?
Учень 2  Ну хотілося б подивитися на що ти … ви здатні?
Вчитель.  Йдемо!

(Дівчата стоять і розмовляють, до них підходить «спец» читає курси)

Вчитель  Привіт, дівчата, може дасте мені номери своїх телефонів?
Дівчина 1 Ти хто такий? Хочеш нам гроші на рахунок покласти?
Вчитель (Хвилюється) Та власне я познайомитися хотів …
Дівчина 2. Вибач, ми з незнайомими не знайомі.

(Підходять «слухачі курсів»)

Учень 1. А говорив крутий.
Учень 2. Дівчата, а можна вас запросити в кафе, поїсти морозиво?
Дівчина 2. Можна, тільки не надовго, нам ще на гурток танців встигнути потрібно.
Учень 2. А мене Вася звати.

Ведучий. Ти знаєш, Ксюша , а я давно хотів тобі дещо сказати, але ніяк не наважувався, та сьогодні такий день, що я вирішив запросити тебе в кафе, може сходимо якось, поїмо тістечок, поговоримо?

Ведуча. А чому відкладати на колись, ходімо прямо зараз!

Ведуча. Ось так ми часто шукаємо принца на білому коні, або якийсь не існуючий ідеал, а наше кохання поряд за партою, чи в сусідньому класі.

Ведучий. А хлопці хочуть зустрічатися тільки з супермоделями і наче сліпі не помічають поруч чарівних дівчат. Хто ще не знайшов свого кохання роззирніться навколо, можливо воно поряд !

 Ведуча. «Я тебе кохаю…». Різні віки, різні мови… все різне. Єдине — кохання. Кохання — вогонь і лід, поезія і проза, о, як пісня, без кінця та краю, що лине над безкрайніми степами: як біг струмка, як грім і блискавиця, як зірка, що вражає сміливця красою й простотою водночас. Кохання — все, що було, буде. Воно зігріває вас у свята й будні.

Ведучий. Найкращими словами, що причаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу та біль. Саме кохання, любов — джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори.

Пісня «Светик мой, Светлана»

 Ведуча. До кожного з нас рано чи пізно в душу заглядає кохання. Кохання — одне з піднесених, шляхетних і прекрасних почуттів! Кохання панує над світом. Воно поза віком і часом.

Ведучий . Саме сьогодні, 14 лютого, ми звертаємось до теми кохання, бо сьогодні надзвичайний день — День Святого Валентина — Всесвітній день закоханих.

Сценка «Амур»

— Ну що тепер за жисть, га? Що за жисть?
— Чим тобі життя не подобається? Он, поглянь, сонечко світить? Світить! Хмарки по небу біжать? Біжать? Що тобі ще треба?
— Та воно то так! І сонце є, і хмарки літають…Та спокою нема.
— І чого б то?
— Та ж сон наснився. Такий сон, ну такий сон, що… Прямо тобі «ух!»
— Та-а.. Казав колись мені батько, що як ото вже спиться, то й сниться. А що ж тобі наснилося такого, що аж «ух?!»
— І не питай… Не знаю… Не відаю…
— Жахи? Що, може чупакабра?
— Ні, гірше…
— Та що ж гірше чупакабри на світі є?
— Є. Є й гірше, бо наснилося таке, що сам не знаю що…
— Яка тварина? Чи рослина?
— Ні те, й не інше!
— А що тоді? Примара?
— Привиділося, що воно має мене знайти! І що має мене ухопити за душу. Отак… (показує руками) Хвать! Мабуть, таки сон в руку…
— Та ну…
— Ага! І влізти мені в серце… Глибоко-глибоко. І захопити. Навік!
— А хіба від нього не можна втекти?
— Ні, ще трохи мені часу залишилося, а там – все. Прощай! Пропаде моя душа. Серце виїсть… Гаплик. Незабаром прийде…
— І що, сказало, коли?
— Ага. 14 буде, сказало. Не переживу я…
— То це явиться серед білого дня? Прямісінько на обід? Та хоч як його звати?
— Ім’я якесь не наше… Коротке, як постріл. І у саме серце. Тільки – «лусь!». А далі — туман, туман… Лише пульс… Гуп-гуп… А при закінченні пригрозило, що я втрачу голову…
— Що, одрубає?
— Мабуть… Не знаю… Сказало, що сам її і загублю. А воно поможе.
— То це якийсь кілер. Найманий убивця. Кажи, як його звати?
— Амор!
— Амор?
— Таки чужий. Іноземець? Треба тобі в міліцію. Негайно пиши заяву. Хай рятують. В кайданки його!
— Не вийде в кайданки, в нього нема рук…
— Тоді ноги скуємо, може хоч тоді до твоєї голови не добереться.
— В нього нема ніг…
— То що ж воно таке? Хто цей Амор?
— Він повсюди… сказав. І там, і тут… На небі… На землі… Він стає повелителем для всіх. 14 лютого. І тоді полетить моя голова. Начисто її згублю. І з’їсть моє серце, і забере душу… (роззирається навкруг, побачив плакат) Он! То він… воно… Амор!!
— Ото? Так то ж закохане серце…. Аморе…. Любов! Ха-ха! Любов! Ти сказав – 14 лютого? Так то ж День Закоханих! А я було подумав, що мова про 14 годину дня. Ха-ха! Та ти щаслива людина!
- Я? Щаслива?
— Так! Бо гублять голову, віддають душу і ранять серце тільки закохані люди. Амор дарує тобі щастя! Щастя! Сенс людського життя! Ну, я побіг.
— Куди?
— Спати! Може, й мені Амор присниться. (Втікає зі сцени)

Конкурс на краще читання вірша про кохання. Глядачі на фоні музики читають вірш, який  вони вибирають із своєрідної «валентинки»

1.     Чи переллю колись у слово

Оце щемливе почуття?

Що так зненацька і раптово

Ввірвалося в моє життя?

До крику — душу обпалило!

До крові — серце обпекло!

Подарувало мені крила,

До неба — вкотре! — підняло!

3. Не скажу, бо не знаю, як вийшло.

Все так сталося, ніби у сні,

Очі, схожі на стиглії вишні,

Зазирнули у душу мені.

Я завмерла від погляду того,

Зупинилося серце на мить:

В нім і радість була, і тривога,

Що одною струною бринить.

І відтоді я втратила спокій,

Мов зорю з почорнілих ночей.

Хоч минуло немало вже часу,—

Не забула вишневих очей.

Тож не знаю, як воно вийшло:

Чи то справді було, чи у сні…

Очі, схожі на стиглі вишні,

Розтривожили душу мені.

4. Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи.
Вона ж промчить над зламаним життям,
За нею будуть бігти видноколи.
Вона ж порве нам спокій до струни,
Вона ж слова поспалює вустами.
Спини мене, спини і схамени,
Ще поки можу думати востаннє.
Ще поки можу, але вже не можу,
Настала черга й на мою зорю.
Чи біля тебе душу відморожу,
Чи біля тебе полум’ям згорю.

5. Я і в думці обняти тебе не посмію,
А не те, щоб рукою торкнутися смів.
Я люблю тебе просто — отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвених слів.
Навіть в снах я боюся торкнутись до тебе,
Захмеліть, одуріти від твого тепла.
Я кохаю тебе. Мені більше не треба,
Адже й так ти мені стільки щастя дала.

6.Розкажу тобі думку таємну,
Дивний здогад мене обпік:
Я залишуся в серці твоєму
На сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
Сотні вражень, імен і країн,-
На сьогодні, на завтра, назавжди!-
Ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й повік.

8. І як тепер тебе забути?

Душа до краю добрела.

Такої дивної отрути

я ще ніколи не пила

Такої чистої печалі,

Такої спраглої жаги,

Такого зойку у мовчанні,

Такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші.

Такого безміру в добі!..

Це, може, навіть і не вірші,

А квіти, кинуті тобі.

9. Очима ти сказав мені: люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю,

несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.

гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами.

Слова як сонце сходили в мені.

Несказане лишилось несказанним.

10. Я хочу знати, любиш ти мене,

чи це вже сон, який уже не сниться?

Моєї долі пекло потайне,

моя сама від себе таємниця!

Чи ти за мене душу віддаси,

чи розміняєш суєтно і дрібно?

Краса – і тільки, трішечки краси,

душі нічого більше не потрібно.

Чи, може, в цім калейдоскопі літ,

де все нещадно звичне і щоденне,

ти просто мені дивишся услід

і трохи любиш сни свої про мене?

11. Вдивляюся в яснії очі,

Втопаю в бездонності їх

І ніжно цілую щоночі

У снах неспокійних своїх.

Ці очі завжди загадкові,

Всміхаючись мріють про щось,

Вони такі милі й чудові,

Що серце моє їм здалось.

Я поклик очей відчуваю,

До щему в душі їх люблю,

Для них лише жити бажаю

І все я на світі зроблю.

Із неба я зірку дістану,

Я квітами їх завалю,

За вірну любов довгождану

Я їм подарую зорю.

Я буду кохання шукати

І мріять про нього у снах,

Від мене його не сховати,

Його я знайду по очах.

Відеокліп «С Днем Святого Валентина»

Ведуча. А чи знаєте ви які традиції святкування Дня закоханих у інших країнах, наприклад у Англії у цей день ворожать. Дівчата пишуть на папірцях чоловічі імена, заліплюють їх в глину і кидають у воду. Кулька, що спливає першою, і приносить дівчині ім’я судженого.

Ведучий. Француженки у ніч перед 14 лютого пришивають листки лавра до подушки, тоді можна побачити уві сні нареченого.

Ведуча. В Америці, Англії у день святого Валентина не зустрінете жодної жінки без букета квітів.

 Ведучий. Один з британських звичаїв такий: 4-5 хлопців на папірцях пишуть імена дівчат, кидають їх у кепку і витягують. Дівчина, чиє ім’я витягне хлопець, стає його «Валентинкою». А хлопець, стоячи на одному коліні, читає їй сонет Шекспіра.

 Ведуча. День святого Валентина в Італії називають «Солодким днем», бо тоді прийнято дарувати своїм коханим переважно солодощі.

 Ведучий. А поляки цього дня ходять до костьолів, моляться до ікони святого Валентина в надії на щасливе кохання.

 Ведуча. Як на мене, найбільш не ординарно День усіх закоханих святкують в Японії. 14 лютого на головній площі Токіо відбувається щось незвичайне: кілька дівчат та хлопців, стоячи на сцені, голосно вигукують свої побажання та освідчуються в коханні. Хто зробить це голосніше, той отримує приз.

Ведучий. Багато років тому в Англії у цей день дітей наряджали в одяг дорослих. Вони ходили від хати до хати і співали пісні про Святого Валентина.

 Ведуча. В Уельсі з дерева вирізали дерев’яні ложки й дарували їх своїм коханим 14 лютого. Ці ложки оздоблювали сердечками, ключиками, що означало: «Ти знайшов шлях до мого серця».

Ведучий. На Сицилії існує таке повір’я: якщо молода дівчина стоятиме біля вікна півгодини перед сходом сонця напередодні Дня Валентина і перший промінь впаде на неї, то того ж року вона вийде заміж.

Ведуча. У Німеччині дівчата писали на цибулинах тюльпанів чоловічі імена. Який тюльпан зацвіте першим — за того дівчина і вийде заміж.

 Ведучий. У Римі хлопці витягували невеличкі аркуші з написаними на них жіночими іменами. А японці вважають 14 лютого своєрідним днем вітання, коли подарунки отримує в основному сильна половина людства.

 Ведуча. Усіх святкових витівок, що їх на День Святого Валентина роблять досить-таки серйозні люди, перелічити просто неможливо. Що там тобі листівки у вигляді сердечок, цукерки, парфуми і квіти! Як ви гадаєте, чи здатна була «залізна леді», колишній держсекретар Америки Мадлен Олбрайт обійти всіх учасників засідання Ради Безпеки ООН і вручити кожному з них по гарному подарункові із солодощами? Здатна — у День Валентина! Чи можуть жорстокі перуанські терористи дозволити побачення своїм заручникам із коханими? Так, лише у день Святого Валентина.

 Ведучий. А в Норвегії 14 лютого можуть одружуватися без згоди батьків. В Японії в цей день освідчуватись в коханні може першою жінка.

 Ведуча. Тема кохання хвилювала поетів у світовій літературі. Найвідоміша історія – історія кохання Ромео і Джульєтти.

Ведучий. А як кохали Петрарка Лауру, Данте – Беатріче!!!

 Ведуча. Коли, в якому віці приходить кохання? Звідки його чекати? Скільки разів можна кохати?

 Ведучий. Відповіді на ці питання вам ніхто не дасть. Не існує рецептів кохання.

 Ведуча. Коли кохання є, то воно є, а коли його немає, то воно неодмінно прийде.

Ведучий. Перша валентинка. Перше побачення. Перші квіти від коханого. Перший поцілунок. Перша любов… Найчистіше почуття. Багато людей згадують, що перше кохання запам’ятовується назавжди, і хоч бувають почуття сильніші, проте перше — найсвятіше.

Гумореска

В день Святого Валентина
В школах скрізь одна картина:
Геть забуті всі завдання,
Пишуть старанно послання:
«Ти чудова», «гарний ти»,
«Мрію в клуб з тобой піти».
Валентинки надсилають
І на відповідь чекають.
Всі записки від дівчат
Про кохання не мовчать:
«Я люблю, про тебе мрію,
Від кохання майже млію».
Хлопці ж є більш меркантильні
До практичних речей схильні:
«Дай бо фізику списати,
Буду вічно поважати»,
«В клуб з тобой піти не складно,
Тільки дуже вже накладно
Якщо сильно любиш ти,
За коктейлі заплати».
«Щоб ти зовсім не зомліла,
Ось тобі завдання,  мила.
Напиши на завтра твір
І англійську перевір».
З року в рік на день Святого
Всі ці жарти ні до чого,
Бо святкуєм знов і знов,
Щоб згадати про любов.

Ведучий . Про людські душі Платон писав, що Бог розкидав їх половинки по всьому світу і ці половинки шукають одна одну під чарівну мелодію, а тоді,  коли роз’єднані половинки зустрічаються, навіть мелодія замовкає.
Ведуча. Можливо, сьогодні ми з вами допоможемо з’єднатися роз’єднаним половинкам.

Ведучий. Отже, перша валентинка для….

Сценка «Валентинка»

Катя: Василю, ти любиш мене?

Вася: Так… Тобто ні. Категорично — ні! Ні.

Катя: Гаразд, але це ж ти мені валентинку написав.

Вася: З чого ти взяла? Теж мені… Любовь-морковь… Пусіки-мусіки… Поцілусики… Обнімусики… Ха-ха..

Катя: Не смійся! А чого ж то на валентинці був твій почерк?

Вася: До чого тут почерк? Здається, я ж друкованими писав. (І тут же прикриває рот, розуміючи, що видав себе)

Катя: Ось, бачиш, і зізнався. Значить — писав.

Вася: Та ні! Це я іншу валентинку друкованими писав. І зовсім не тобі. Отак! А на твоїй валентинці є почерк, значить, не моє.

Катя: Вась, там друковані літери, але почерк — твій!

Вася: Та ти мені поясни, як у друкованих букв може бути почерк?

Катя: Це я в тебе хотіла запитати, як ти так примудрився писати! Друкованими літерами, але з почерком!

Вася: Та ти з чого взагалі взяла, що це я? Мало хто ще може так писати!

Катя: Ага, а тоді скажи, чому у валентинці в одному слові 4 помилки?

Вася: Не знаю, запитай у того, хто писав. А в якому слові, до речі?

Катя: У слові «люблю»!

Вася: Чотири? Я думав, що не більше трьох! (чухає лоб) Як я міг так схибити?!!

Катя: Так от, бачиш, зізнався, ти писав. Ти!

Вася: Ні, це я про іншу валентинку. Зовсім іншу. Не тобі. Там я згадав, теж помилок наробив.

Катя: Вась, у нас не так багато людей в школі, які можуть зробити 4 помилки в слові «люблю», і при цьому їх ще щось окрім комп’ютера цікавить, а в даному випадку я.

Вася: Та ну тебе, не маєш ні одного нормального доказу.

Катя: А папір? На зворотному боці валентинки твоя контрольна робота!

Вася: Ну … Може, хто-небудь у мене листок вирвав?

Катя: Вась, та невже хтось вирве без тебе з твого зошитадля контрольних робіт листки? Так я й повірила!

Вася: Ну, може це і при мені було, я не пригадаю.

Катя: Гаразд, а твої відбитки пальців?

Вася: Відбитки? Ти не могла їх порівняти без спеціальної апаратури.

Катя: Таких великих відбитків в школі більше ні в кого немає.

Вася: А як ти їх взагалі побачила?

Катя: Це були великі відбитки пальців в борщі. Там були величезні сліди від борщу! Зі шматками капустини!

Вася: Мало хто в нашій школі борщ їсть.

Катя: Зате відбитки тільки ти залишаєш.

Вася: Слухай, точно, все встає на свої місця. Хтось вирвав листок з мого зошита, підробив мій почерк, дав мені доторкнутися, коли я їв борщ і все!

Катя: Вася, досить. Ти написав своє прізвище!

Вася: Хіба мало в школі однофамільців?

Катя: Ти  написав ім’я, прізвище та по батькові.

Вася: Значить, точно підставили!

Катя: І поставив свій підпис!

Вася: У-у-у-у-у …

Катя: Вась, чуєш, Вась, я теж тебе люблю!

Вася: Так??? А чого я тут тоді кривляюся? Так би відразу й сказала! Пішли гуляти!

Катя: Пішли.

Вася: І портфель свій дай! Я нестиму….

Ведуча. Кохати — то не в губи цілувати

               Й слова красиві говорити.

Ведучий. Кохати — це чарівним вогнем палати,

                 І ним людину найдорожчу гріти.

Ведуча.  Кохати — то не треба поруч бути,

                Гуляти разом в срібнозорі ночі.

Ведучий.  Кохати — це ніде і ніколи не забути

                  В цілому світі наймиліші очі.

 Ведуча.  Кохати — то не квіти приносити,

                 Кохати невірному не вдасться.

 Ведучий. Кохати — не для себе тільки жити,

                  Кохати — то народжувати щастя.

 Ведуча. Мрія кожної дівчини — стати для нього тою одною-єдиною, неповторною, коханою.

                  Хотіла б я стати людиною —

                  Отою одною-єдиною,

                  Отою безмежно рідною,

                  Навіки тобі потрібною.

                  Хотіла б я стати богинею —

                  Отою одною-єдиною.

                  Отою ні з ким не зрівнянною,

                   Хотіла б я стати коханою.

Відеокліп «День Святого Валентина»

Ведучий: Сьогодні ви почули прекрасні слова і чудесну музику. Якщо ви слухали з відкритим і чекаючим серцем, то я впевнена, що ви зрозуміли ті істини, які не тільки вчать, а й перевертають все життя.

Ведуча . У відомого естрадного співака Віктора Цоя є хороші слова: “Кохання варте того, щоб чекати,  життя варте, щоб жити”. І я хочу, щоб ваше життя було великим, прекрасним, радісним.
Ведучий . Живіть! Живіть довго і щасливо!
І нехай у вашому житті завжди поряд буде кохання і любов до матері і батька, до землі любов одне до одного.

Ведуча. Чекайте світлого кохання. І воно обов’язково прийде до ваших сердець. Надійтеся й вірте в це всією душею.
Разом: З днем святого Валентина Вас!!!

Відеокліп «С Днем Святого Валентина. Суперклип»

сценарій заходу " Подорож сторінками творів світової літератури"

Звучить пісня із мультфільму  «Маша і ведмідь»  « Гарний настрій»

Заходить ведмідь, він збирається читати книгу. Іде до полички, починає вибирати книги. Сідає на крісло. Надягає окуляри. Укутує ноги пледом і заглиблюється в читання книги.

Здалеку чути пісню Маші. Вбігає Маша. Співає пісню про сліди

Ось яка я помічниця,

Всім допомагаю я

І бабусі й дідусеві,

Ще й Мишкові задарма.

 Вмію я усе робити:

Посуд мити, підмітать,

Гарно квіточки полити

Й кошеня нагодувать.

Де ж подівся мій ведмедик,

Щось його не бачу я.

Мабуть, в ліс пішов за медом,

Чи десь зайчика ляка.

Не лякає, а слідкує,

Бо зайчисько моркву крав.

Де ж мишко мій забарився,

Видно має безліч справ.

Мишку, мишку, це не смішно,

Та вже швидше йди сюди,

Я тобі принесла книжку,

Ось, Мишуню, подивись.

( Ведмідь, заглиблений у читання , не звертає на неї уваги. Маша підходить до Ведмедя і кричить йому прямо у вух. Ведмідь злякався)

Маша. А ось де ти! Знайшла! Знайшла! А що ти робиш?

Ведмідь. Та перебивав свої дитячі книжки, пригадав дитинство.

Маша ( сміється) Ти був маленьким? Ти? А яким завбільшки? Таким , як я?

Ведмідь. Так, а може ще й меншим?

Маша. Дай подивлюсь на книжки.

Ведмідь Не дам.

Маша ( кричить) Дай! Не  відмовляй дитині.

Ведмідь Не дам.

(Маша біжить до полички, хапає книжки. Вони розлітаються в різні боки, з них випадають сторінки.  Ведмідь реве.)

Маша. Спокійно. Тільки спокійно. Я все виправлю. (Бере сторінки, вкладає в книжки, але вони не підходять). Так, проблемка. І чого це не всі книжки однакові? Ага, я зараз. Як там я читала в книжці? «Хатинко на курячих ніжках, виконай мої три бажання». Так, щось не виходить. Спробую інакше. «Ану, золота рибко, стань до мене передом, а до лісу задом». Щось знову не так. Потрібно подумати. Згадала ( співає пісню «Три бажання»)

Хто сказав, що дива ждать не варто.

В серці мрія хай живе завжди.

І тоді у небі понад нами

Попливають рибками хмарки.

На удачу вибери наживку.

Не печалься коли не клює.

А спіймаєш золотую рибку

Значить і тебе удача жде.

І ві сні такого не побачиш,

Три бажання загадай мерщій

З друзями приємно поділитись,

Бо чудес не шкода нам для них.

Веселіше пісеньку співати,

Якщо літнім ранком над рікою.

Сонечко в долоньках засміється,

Промінцями рибки золотої.

І ві сні такого не побачиш,

Три бажання загадай мерщій

З друзями приємно поділитись,

Бо чудес не шкода нам для них.

Маша.  Хочу, щоб усі герої книжок повернулися до своїх творів.

(Звучить пісня із кінофільму «Пеппі Довгапанчоха»)

(На сцені з’являється Пеппі, яка задкує повз Томі та Аніку, - герої твору А.Ліндгрен «Пеппі – Довгапанчоха».

Томмі. Чого ти задкуєш?

Пеппі Чого я задкую? Хіба ми живемо не у вільній країні? Хіба не можна ходити, як кому хочеться? А крім того, я тобі скажу, що в Єгипті всі люди так ходять, і ні для кого це не дивина.

Томмі. А звідки ти знаєш? Ти ж не була в Єгипті!

Пеппі.  Я не була в Єгипті?! Овва! Затям собі : я була скрізь, об’їздила цілий світ і бачила ще не такі дивовижі! Цікаво, що б ти сказав, якби я пройшла вулицею на руках, як це роблять в Індії?

Томмі. Усе це ти набрехала!

Пеппі.  Так, набрехала!

Аніка. Брехати негарно!

Пеппі.  Так, брехати негарно! Але я часом забуваю про це, розумієш? Та хіба можна вимагати від дівчинки, в якої мама ангел, а тато – негритянський король, і сама ціле життя плавала по морях, щоб вона завжди казала правду? До того ж можу вас запевнити, що в Конго немає жодної людини, яка б казала правду. Там тільки те й роблять, що брешуть. Починаючи з сьомої ранку і так аж до заходу сонця. То ж коли я ненароком збрешу, вибачте мені, бо я довго жила в Конго. Але ми ж однаково можемо приятелювати, га?

Томмі. Звичайно!

Пеппі.  Чому б нам не поснідати разом?

Аніка. Авжеж, ходімо швидше.

( герої виходять, забираючи свою книжку «Пеппі, Довгапанчоха»)

Маша. Куди ж ви, нам так було б цікаво гратися разом. (Ображено). Пішли, а я, а мене….

Ведмідь. Не плач. Краще подивися, що у мене є. (Дістає із ящика і дає їй корону. Маша приміряє.)

Маша. А чия це корона? Та все рівно, тепер вона – моя! Ох, до чого ж я гарненька!

Ведмідь. Так не піде. Корону треба заробити.

Маша. Ще чого. Не віддам. Моє.

Ведмідь. У неї є господиня. Ось познайомся.

( Пісня Попелюшки)

( Стук у двері)

Мачуха. Попелюшко, відчини!

( Заходять слуги короля)

Слуга. Наказ короля: принц одружиться з тією дівчиною, котрій цей черевичок буде до міри.

Мачуха. Віталино! Люсіндо! Скоріше сюди! (Підбігають, штовхаючись, Віталина та Люсинда). Віталино, приміряй черевичок!

Люсинда. Я перша!

Віталина. Ні, я!

Мачуха. Дівчатка мої, не сваріться! ( Віталина сідає на стілець і приміряє черевичок).

Віталина. Ніяк не лізе!

Мачуха. Пальці підігни! Люсіндо, спробуй ти! ( Люсинда приміряє черевичок). П’ятку підіжми! Ще! Ще!

Люсинда. Ні, ніяк!

Слуга. Чи немає у вас ще якої-небудь дівчини в домі?

Віталина. Є! Та вона така замазура!

Слуга. Наказ короля – приміряти черевичок всім дівчатам в королівстві без виключення. Тож покличте дівчину.

Сестри. Попелюшко! ( Входить Попелюшка).

Слуга. Приміряйте, добродійко, черевичок ( Попелюшка приміряє).

 Попелюшка. Мені здається, черевичок буде до міри. Та в мене ось і другий є. ( Дістає з кишені другий черевичок). ( Мачуха і сестри падають перед Попелюшкою на коліна).

Слуга . Наречена для принца знайдена! Всіх запрошуємо на весілля!

( виходять). Маша намагається бігти слідом, але Ведмідь її не пускає.

Маша. Ура! Весілля! Я – подружка нареченої. Надягну гарну сукню, зроблю зачіску. А натанцююся на балу!

Ведмідь. На жаль, той бал відбувся дуже давно, коли ще й мене на світі не було!

Маша. Невже? Ну добре. Влаштуємо бал вдома. Краще я буду принцесою - нареченою.

Ведмідь. Ой, дивись, щоб з тобою не сталось так, як з Йоко.

Маша. З ким? З ким?

Ведмідь.  З Йоко, однією японською дівчинкою.

Звучить японська музика для театру кабукі.

Ведмідь. Багато років тому в Японії жила дівчинка на імя Йоко. Її батьки, люди поважного віку, мріяли лише про одне, щоб дочку видати заміж. Але Йоко була справжнісінькою розбійницею. Її не цікавили красиві сукні та прикраси. Цілими днями вона бавилася зі своїм цуциком Хвостиком.

Йоко тягне на мотузці  кістку, а нею ганяється цуцик.

Мати.  Йоко! Йди допоможи рис перебирати.

Йоко. Я зайнята, мамо!

Бабуся. Йоко, допоможи циновки повитрушувати.

Йоко.  Я зайнята , бабусю!

Батько. Йоко, а йди-но сюди. Яка ж бо ти, вся в пилюці. У волоссі солома. Ми з бабусею тебе вберемо, бо тебе зве до себе сваха. Ти вже, дитино, постарайся.

Мати і бабуся вдягають Йоко.

Мати. Ти запам’ятала наші поради?

Йоко. Та я, мамо, списала ними всі руки і ноги (показує).

Мати. Ой, леле! Та чи в тебе зовсім пам’яті немає?

Бабуся. Не кричи на дитину, вона й так вся тремтить. Ось тобі, Йоко, у коробочці цвіркун. Він приносить щастя.

Ведмідь.  У свахи була ціла черга дівчат, що бажали вийти заміж. Аж ось дійшла черга до Йоко.

Сваха. Заходь, дівчино, та яка ти гарненька! А чи така розумна, як твоя врода? Відповідай на запитання:

-         Що треба зробити, щоб рис став білим і розсипчастим?

-         Як можна використати рисовий відвар?

-         Покажи, де в цій ікебані небо, а де земля?

Що ж ти не відповідаєш? Куди ти все зазираєш? А дай-но я гляну, не пручайся.

Цвіркун сідає на голову свасі.

Сваха. Ой! Що це? Рятуйте! Вкусить! Ця потвора мене вкусить! Що це? Що це?

Йоко. Не бійтесь, це мій цвіркунчик!

Сваха. Ой, цвіркунчик! (падає)

Йоко. Що ж робити? Як її привести до тями? Води немає! Тільки чай! Та яка різниця? (Ллє на сваху чай).

Сваха. Караул!Обпеклася! Ах, ти нездара! Обпекла мене! Геть звідси! Щоб ноги твоєї у мене не було! Та щоб ти заміж, невдахо, ніколи не вийшла. Геть!

Ведмідь. Вийшла Йоко до свахи, гірко їй стало. Сіла вона під сакурою і плаче. Коли це тихенько підходить батько.

Батько. І чого моя доня плаче?

Йоко.  Тату… я…я…

Батько . Та все я знаю. Вже сусідки всім розказали.

Йоко. То ти не гніваєшся на мене?

Батько.  Ні, доню. Ось дивись на сакуру. Вона цвіте пізніше всіх, але коли зацвіте, немає їй рівних.

Йоко. Добре , тату, я все зрозуміла. Пішла я мамі допоможу. ( Виходять)

(Ведмідь дрімає. Маша починає малювати, ліпити. Це їй набридає. Вона бачить скриньку. Намагається відкрити. У неї це не виходить. Вона йде за «ключем». В цей час заходять Том Сойєр і Гекльберрі Фінн.

Звучить пісня із фільму «Пригоди Тома Сойєра»

Том. Подивись, ось де наша скринька. А ти казав поцупили, ми її ніколи не знайдемо.

Гек: Дійсно, вона.  Томе, та ми ж тепер багаті!

Том: Хоч як важко повірити, але вони наші.

Гек: Та знаєш, Томе, бути багатим не така вже й радість. Ні дня тобі спокою: вранці   вставай, умивайся, причісуйся, мух не лови, губами не плямкай, курити не можна,   горлати не можна, в черевиках цілу неділю ходи, почухатися між людьми не можна.   А ще як школа почнеться… Ні, цього я не стерплю.

Том: Але ж, Геку, якщо ти не будеш мати пристойного вигляду, я не зможу взяти тебе в свою ватагу розбійників. Адже розбійники майже скрізь із найвищої знаті.

Гек: Як же це, Томе? Ти завжди був мені товаришем, а тепер не хочеш мене взяти?

Том: Та взяв би я тебе, але що скажуть люди? «Пхе! Ватага Тома Сойєра! Та там одні  голодранці!»

Гек: Гаразд, Томе. Вернуся я до вдови, спробую пожити вашим життям. Тільки попроси її,   щоб вона мене так не брала в шори. А коли збереш ватагу і підеш у розбійники?

Том: Та скоро вже. От розберемось з грошима, скличемо хлопців, влаштуємо посвячення і

відправимося на справжнє діло!

Гек: Оце так! Гаразд, Томе, хай я сконаю, а однак житиму у вдови, і якщо з мене вийде          справжній розбійник, то вона ще й запишається, що витягла мене в люди. Гайда,         Томе! (Тягнуть ящик і виходять)

( Вбігає Маша)

Маша. Ледве знайшла. А де ж вона? Де моя найкраща у світі скринька? Украли!!! Мишко, прокидайся! У нас скриньку украли!!!

Ведмідь. Яку скриньку?

Маша. Як яку?  Ось тут вона стояла. Мою скриньку з коштовностями. Мишку. Ось і нам час провести розслідування. Негайно!

Ведмідь ( хитає головою)  Машо, ти ж не Шерлок Холмс!

Маша. А хто це?

Ведмідь. Знаменитий детектив із Англії?

( Звучить музика із серіалу «Шерлок Холмс і доктор Ватсон).

Виходять Шерлок Холмс і доктор Ватсон, які продовжують розмову.

Ватсон. Але як ви дізналися, що нічого містичного у загибелі сестер та нічному свисті немає?

Шерлок Холмс  Елементарно, Ватсоне. У всьому мені допоміг мій знаменитий метод дедукції. Потрібно бути лише дуже уважним.

Ватсон. Що ж такого незвичного ви побачили в будинку?

Шерлок Холмс. Чи звернули ви увагу на те, що саме перед своїм весіллям загинула сестра міс Стоунер? Що перед весіллям саму міс Стоунер переселили в кімнату покійної сестри? Що свист дівчина чула тільки вночі? Що над її ліжком висів зовсім не потрібний шнурок? Що стояло блюдце з молоком, хоча кота ніде не було? Невже ви так нічого і не зрозуміли, адже підказок більш, ніж достатньо!!!

Ватсон. Та хто ж таки вбивця?

Шерлок Холмс  А про це ви повинні здогадатися самі. ( виходять).

( звучить музика із мультфільму «Маша і ведмідь» серія «Заплутана історія»)

Маша. Так, так. Так. Проводжу розслідування. ( надягає накидку і картуза, як у Холмса. Бере збільшувальне скло). Шукаємо сліди. Скриня стояла ось тут. Винести її могли тільки через ці двері. Подивимось. (Виходить у дверях стикається із Маленьким принцем та Томом ).

Том. Доброго дня, дівчинко!

Маленький принц. А де ми опинилися?

Маша. Привіт, а ти хто?

Маленький принц. Я -  Маленький принц. Прилетів на Землю із маленької планети, на якій залишив прекрасну квітку. Я хочу дізнатися, яка ваша планета, як ви тут живете, що цінуєте і чи можу я з вами дружити.

Том. Мене звати Том. Я з далекого майбутнього. Не знаю, яке життя у вас, але у себе мені дуже важко. Розумієте, у нас якісь дивні люди. Вони стоять у черзі, щоб плюнути на картину під назвою «Мона Ліза». На ній зображена красива жінка, що таємниче і сумно посміхається. Вона така чарівна, а вони в неї плюють. Я не можу цього зробити, тому всі обізвали мене диваком, пришелепкуватим. Але ж, подумайте, хіба можна плювати на красу? А потім сталося найстрашніше. Люди неначе знавісніли, зірвалися з місця і побігли знищувати картину. Розумієте, вони її порвали на шматки…

 Мене мало не затоптали. Я теж щось машинально схопив, навіть не знаю що… (розкриває пальці). Ой дивіться… Це її усмішка. Усмішка, чарівна усмішка… Вона жива…

Маша. Ура! У мене з’явилися нові  друзі!

Ведмідь. Томе, ти справжній герой, адже врятував частинку краси. А краса – врятує світ.

( Учасники ранку виходять на сцену, беруть пензлики, імітують, що щось малюють. Далі малюнки показують гостям . Це – ілюстрації до творів світової літератури). Всі співають)

К нам приходит сказка, день, как чистый лист

В разноцветных красках скупалась кисть.

Сами начинают руки рисовать,

Ведь талант не спряжать и не потерять.

Может творчество мое вызовет сомненье,

Только не справляюсь я с этим вдохновением,

Может вам  покажется это безобразием,

Только не справляюсь я со своей фантазией.

Ничего нет хитрого в деланье чудес,

Яркою палитрою разукрасим день,

Потому что дети любят рисовать,

Ведь талант не спряжать и не потерять.

Может творчество мое вызовет сомненье,

Только не справляюсь я с этим вдохновением,

Может вам  покажется это безобразием,

Только не справляюсь я со своей фантазией.

Маша. А все-таки цікавий предмет «Світова література».

лінійка до Дня Соборності

Сценарій лінійки

до Дня Соборності України

(Лунають фанфари)

 Ведучий: 

Задзвонили срібні дзвони в Україні,

Аж по світі по широкім стало  чути:

«Зустрічайте Воскресіння день! Віднині

Навіки-вік  Україні вільній бути!»

Ведучий:

Шановне зібрання! Лінійка, присвячена Дню Соборності України, оголошується відкритою!

(Лунає гімн України)

  

Ведучий:  

22 січня 1919 року ввійшло в історію як День  Злуки або Соборності українських земель. Це була спроба об’єднати всі українські землі в єдину  державу. Історія була жорстокою до України. Протягом багатьох століть український народ не раз піднімався на боротьбу з поневолювачами.

Ведучий:

Так трапилося, що протягом багатьох століть історичного розвитку Україна не мала своєї державності та єдиної території. Українські землі в різні періоди належали багатьом державам. Революційні події 1917—1918 років привели до проголошення двох республік — УНР і ЗУНР.

Ведучий:

Зламався врешті двох  імперій мур!

І на розвалинах у слушну цю нагоду

З’явилися держави УНР і ЗУНР

Як вияв волі нашого народу.

Перегляд відеофільму «Акт злуки 22 січня 1919»

Ведучий:

Отже, 22 січня 1919 року відбулося об’єднання українських земель, а разом з тим – українських традицій, звичаїв, мови, що  мало велике історичне значення для українського народу. Відтоді 22 січня ввійшло в історію України як День Соборності.

Ведучий:

Це подія, яка осягає сьогодні наші серця, підноситься своєю величчю над усіма нами, українцями – мертвими, і живими, і ще не народженими — підноситься й на саму вершину нашої національної сутності, на вершину, до якої пролягають довгі та страдницькі віки боротьби за волю, із якої видніються неозорі виднокола нових віків щасливого життя на волі.

На фоні мелодії «Сопілка» звучать слова:

 1.     

У всіх людей одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніше їм своя пустиня,

Аніж земний в пустині рай.

2.    

Родитись українцем –

Це велика честь і слава.

Рідний край свій полюбити

Найважливіша справа.

3.

Українці й українки –

Всі кохають до загину

Славну землю батьків своїх –

Свою рідну Україну!

Легенда про Україну

Вчитель:

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну i порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

- Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

- Господь запитав : «Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.

Узяла дівчина — Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.

4.

Я співаю пісню про тебе, прекрасна країно,

Де хлібами духмяними вкриті поля

І про шлях твій до волі, моя Україно -

Незалежна та славна слов’янська земля! 

Перегляд відеофільму «День Соборності і Свободи»

 Учитель. Шановні колеги, діти. Сьогоднішній день Соборності і Свободи ми відзначаємо у складний для України час. Знову на долю нашої багатостраждальної батьківщини випали тяжкі випробування, серед яких війна на сході, економічна блокада з боку Росії. Але за 25 років незалежності українці довели, що вони сильна, мужня нація, яка має право на існування, процвітання і здатна відстояти свої інтереси, не пасуючи ні перед жодним агресором. І це розуміють всі народи планети Земля, підтримуючи Україну і матеріально і морально. У день Соборності і Свободи хочеться побажати всім нам миру, добра і злагоди, щоб наша незалежна батьківщина  довела всьому світові, що вона одна з кращих країн на земній кулі, країна, де шанують і цінують розум, працьовитість і завжди раді гостям.

1     

Гей, гуртуймося,

Українські діти!

Зранку, змалку вже вчимося

Для Вкраїни жити.

2

Україна – край мій рідний:

Від Кавказу по Карпати

Кращий, вільний та веселий,

І великий і багатий!

3.

Ми віримо в майбутнє твоє, Україно!

 Говорять сьогодні дорослі й малі,

 Бо ти в нас найкраща,

Бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти на землі!

Ведучий:

Шановне зібрання! Лінійка, присвячена Дню Соборності України, оголошується закритою!

(Лунає гімн України)